Адаптація дітей до закладу дошкільної освіти

Адаптацiя— пристосування органiзму до нових умов життя. Труднощі, яких зазнають дiти в перiод адаптацiї до дитячого закладу викликають цiлу низку негативних змiн у їхньому емоцiйному станi, поведiнцi, станi здоров’я. Вiдмiчається порушення емоцiйного стану (переважають сум, туга, страх, збентеженiстъ або загальмованiсть, тривожнiсть), спостерiгаються зниження мовної та iгрової активностi дiтей, порушення сну, зниження апетиту.

Як треба батькам готувати дитину дошкільного віку до відвідування дитячого садка:

1. Не обговорювати при маляті хвилюючі Вас проблеми, пов'язані з дитячим садком.
2. Заздалегідь довідатися в дільничного лікаря , який тип адаптації можливий у дитини, вчасно прийняти всі міри при незадовільному прогнозі.
3. Якомога раніше провести оздоровчі заходи, які призначив лікар.
4. Відправити дитини в дитячий сад лише за умови, що вона здорова.
5. Не віддавати дитини в дитячий сад у розпалі кризи трьох років.
6. 3аздалегідь довідатися всі нові моменти в режимі дня в дитячому садку й увести їх у режим дня дитини вдома.
7. Підвищити роль заходів, що загартовують.
8. Оформити в дитячий сад за місцем проживання.
9. Якомога раніше познайомити малюка з дітьми в дитячому саду та з вихователями групи, куди він незабаром прийде.
10. Намагатися віддати його в групу дитячого саду, де у нього є знайомі ровесники, з якими він раніше грав удома або у дворі.
11. Настроїти малюка як можна позитивніше до його надходження в дитячий садок.
12. Учити дитину вдома всім необхідним навичкам самообслуговування.
13. Не загрожувати дитині дитячим садом як можливим покаранням.
14. Готовити малюка до тимчасової розлуки з Вами, дати зрозуміти йому, що це неминуче тільки тому, що він уже великий.
15. Не нервувати й не показувати свою тривогу напередодні надходження дитини в дитячий сад.
16. Планувати свою відпустку так, щоб Ви могли перший час не залишати дитину на цілий день у дитячому саду.
17. Увесь час пояснювати дитині, що вона для Вас, як і колись є ЛЮБИМОЮ.
18. Набудовувати дитини на позитивне відношення до дитячого садку, що це дуже здорово, що вона доросла до саду й стала такою дорослою.

Наші діти дуже швидко зростають. І кожен новий рік приносить дитині та дорослому радощі відкриттів, а також типові проблеми. Важливо своєчасно організувати життя дитини, щоб вона мала змогу максимально використовувати можливості свого віку і резерви росту. Саме жити і розвиватися, отримувати задоволення від спілкування і навчання, а не штурмувати знання, і засвоювати навички раніш ніж це потрібно самій дитині, і більшість з яких не відповідають її віковим можливостям. Для того щоб допомогти дитині у розвитку, необхідно нам, дорослим, знати, у чому є проблеми віку і як потрібно організувати допомогу, на які досягнення орієнтуватися.

Як допомогти маляті гармонійно вписатися в колектив дитячого садка?

Уявіть, що ви раптом потрапили в зовсім невідоме вам плем'я, де люди, хоч і говорять зрозумілою вам мовою, але живуть зовсім за іншими законами і дотримуються традицій, які здаються вам, м'яко кажучи, жахливими. Що ви відчуваєте, зрозумівши, що тепер змушені велику частину часу проводити в цьому племені і жити за його законами? Шок? Розгубленість? Жах? Паніку? Те ж саме відчуває дитина, потрапляючи в дитячий сад. Адже дитячий колектив - це самостійна держава, в якому існують свої неписані закони та правила. І щоб існувати в цій державі, дитині необхідно розуміти і дотримуватися ці закони. І в результаті, віддаючи дитину в садок, батьки і крихта стикаються з цілим рядом психологічних труднощів.

Найбільш типові вікові проблеми спілкування та способи їх вирішення

У кожному віці є свої труднощі спілкування. В одних дітей сильніше виділені одні проблеми, а в когось - інші. Все залежить від характеру і темпераменту дитини. І якщо перший рік у ясельної групи ви минули без особливих складнощів, це зовсім не означає, що тепер дитина буде із задоволенням ходити в садок і в нього не виникне жодних проблем. Перераховані нижче труднощі не проходять у міру дорослішання. Якщо в 5-6 років дитина вперше приходить в дитячий садок, вона стикається з цілим рядом труднощів, які її однолітки переживали в попередніх групах. Щоб пом'янути вікові труднощі спілкування, їх треба пережити. Умовно вікові проблеми дошкільника можна підрозділити на чотири групи, що відповідає віковим групам дитячого саду.

Молодша група: від 3 до 4 років

Вікові труднощі спілкування. У 3-4 роки дитина набуває перший досвід спілкування з однолітками. Це найбільш складний період взаємин дитини з колективом. У більшості проблем, які виникають у цьому віці, винен дитячий егоїзм, який у цій віковій групі найбільш загострений. У 3-4 роки дитина ставиться до однолітків як до себе подібним, з якими можна весело провести час. Але в той же час дитина ще не вміє прислухатися до думки інших дітей. Для 3-4-х річного карапуза існує тільки власне "я", а інших дітей він сприймає не як самостійні особистості, а як джерело задоволення потреб його "я" (пограти, побитися, побігати, і т.д.). При цьому дитина нерозуміє, що і в інших дітей є власні потреби і власні бажання. Він звик тільки диктувати свої умови, і при цьому не брати в розрахунок бажання оточуючих. У 3-4 роки у дитини вже з'являються перші друзі. Але в цьому віці діти часто змінюють свої уподобання. Часто можна почути заяви такого роду "вчора я дружив з Петром, сьогодні дружу з Валею, а завтра буду дружити з Сергієм". Причому вчорашні "друзі" можуть ображатися один на одного через те, що сьогодні симпатії одного з двох "друзів" змінилися. Екс-друг може сильно переживати зміну симпатій товариша по іграх. І в помсту влаштовувати всілякі пакості вчорашньому одному.

Як їх подолати. Ваше завдання - пояснити дитині елементарні норми і правила, яких необхідно дотримуватися при взаємодії з оточуючими. Не заохочуйте прояв дитячого егоїзму. Дитина повинна розуміти, що він не єдиний на світі, і що у навколишніх людей можуть бути власні бажання і потреби, відмінні від його. Частіше грайте з дитиною у рольові ігри - в ігровій формі можна розглянути самі різні моделі спілкування і пояснити їх дитині. Навчившись в ігровій формі погоджувати свої дії з кимось ще, дитина переносить цю модель поведінки на відносини з однолітками. Вчіть дитину не тільки брати, але і давати.

Вас не повинна лякати дружелюбність і волелюбність 3-4-х річного карапуза. Абсолютно марно пояснювати дитині, що справжніх друзів не міняють, і що друг може бути тільки один. Справа в тому, що в цьому віці для дитини друг - це, перш за все партнер по грі. Дитина керується принципом "з ким граю, з тим і товаришую", не вдаючись у психологічні тонкощі дружби, - це цілком природно. Якщо дитина сильно переживає, коли вчорашній друг не звертає на нього увагу, поясніть дитині, що навіть самі нерозлучні друзі не зобов'язані грати тільки один з одним.

Основні досягнення

Характеристика віку:"чотирьохлітка" вважається важким. Дитина перебуває у деякій дисгармонії із самою собою і з навколишніми, рухи рвучкі, прагне когось вдарити, штовхнути, щось перевернути. У поведінці спостерігається різкість, брутальність, тому дуже часто дорослі вважають, що допустили якісь промахи у вихованні. Ця стадія починається із 3,2 – 3,5 років

Спілкування і мова: спілкування з однолітками для них важке. У мовному спілкуванні часто спостерігаються хвастощі. Часто можуть називати один одного "дура", "дурень". З'являються прізвиська, дразнили. Яскравий інтерес проявляється до мови, до слів. Вони починають сполучати знайоме слово з незнайомим, з’являється прагнення до питань. Якщо немає співрозмовника – дитина розмовляє сама із собою, діти дуже прив'язані до матері, яка є центром світу. Відношення до матері тепле, уважне.

Діяльність та пізнавальна активність: діти дуже люблять грати з однолітками, але прагнуть забрати іграшку у свого товариша й вважають, що ця іграшка належить тільки йому. Ставитися до цього потрібно спокійно, але пояснювати, що ця річ не його. Спостерігається повна байдужність до того, що вона скривдила свого товариша, дій у діяльності дитина ніколи не передбачає. Вона не знає, що вона намалює, зліпить, побудує.

Емоційно-вольова сфера: спостерігається емоційна неврівноваженість дитини, часто бувають емоційні крайності – сильно переживає невдачу, різко змінюється настрій до позитивних емоцій. Спостерігається висока емоційна активність, часті скарги. З'являється інтерес до перебільшення. З'являється нестриманість. Не можна жадати від дітей цього віку швидкого й обов'язкового виконання якоїсь дії – і це те, про що треба пам’ятати батькам.

1. Активне формування особистісних якостей дитини, розвиток та проявлення позитивних і негативних рис характеру, які були закладені у період кризи 3-х років.
2. Якісні зміни в становленні взаємовідносин із однолітками, прагнення до колективних видів діяльності, активне усвідомлення норм і правил соціально-суспільних взаємовідносин.
3. Розвиток культури спілкування із дорослим, вміння слухати і чути співрозмовника, вести активний діалог.
4. Сенситивний період виникнення і розвитку сюжетно-рольової гри, основним змістом якої є моделювання відносин між людьми, прагнення до об’єднання у ігрові підгрупи по 3 -5 чоловік при творчої взаємодії з дорослим.
5. Бурхливий розвиток допитливості, прагнення до пізнання нового.
6. Прояви зачатків логічного мислення в елементарній дослідницької діяльності, яка проводиться дітьми за власною ініціативою з метою пізнання оточуючого (досліди та експерименти з природними об’єктами, самостійні висновки і аналіз.
7. Активний розвиток, проявлення інтересів та здібностей дитини. Прагнення до самореалізації задоволення особистісних притягань.
8. Початковий етап формування довільних форм запам’ятання і розвиток творчого уявлення.

Розвиток словникового запасу

Слово навчає, виховує і розвиває дитину. Проте більшість батьків хвилює тільки неправильна звукова вимова і дуже рідко звертають увагу на недорозвиток лексичної та граматичної ланок мовлення. Всі складові мови дошкільників формуються, розвиваються у єдності та нерозривно пов`язані між собою. Порушення будь-якої веде за собою недорозвиток іншої. Тому підчас занять з дітьми, які мають мовленнєві проблеми важливо одночасно корегувати звуковимову, збагачувати словникове багатство, формувати граматичні категорії, розвивати зв`язне мовлення в цілому. Бо правильна мова допомагає дитині встановлювати контакти з іншими дітьми, дорослими. Над розвитком мови малюка, збільшенням словника слід працювати протя-гом всього дошкільного віку. Активний словник дитини старшого віку вже наближається до словника дорослої людини. Проте у спонтанному мовленні у багатьох дошкільників нерідко зустрічаються аграматизми, спостерігаються обмеження як активного, так і пасивного словника, незнання відомих слів. Зустрічаються багаторазові повторення одних і тих же слів, пропуски, незакінченість речення. У самостійному мовленні мало вживаються ними прикметники, дієслова. Діти самостійно не вміють користуватися засобами граматичного оформлення речень. Тому перед логопедами стоїть завдання звернути увагу на активізацію, уточнення і поширення словникового запасу, формування граматично правильного мовлення дошкільників.

Корекційна робота включає:

Збагачувати словниковий запас дітей:

• словами назвами навколишнього світу;

Для повноцінного спілкування у дошкільника має бути достатній об`єм іменникового словника, тобто дитина повинна називати предмети із наступних лексичних тем: «Моя сім`я», «Рідний дім», «Домашня адреса», «Улюблені іграшки», «Пори року», «Овочі» та «Фрукти», «Продукти», «Посуд», «Одяг», «Транспорт», «Меблі», «Професії», «Квіти», «Свійські тварини» і «Птахи», «В магазині» «У пісочниці»:

• спільнокореневими словами, словами, що означають протилежні дії, словами з однаковим суфіксом;
• синонімами та антонімами.

1. Вчити розрізняти предмети побуту і називати їх.
2. Розвивати вміння характеризувати предмети за істотними ознаками.
3. Розширювати та уточнювати активний словник дітей, прикметниками, дієсловами відповідно до лексичних тем.
4. Поповнювати словник дошкільника узагальнюючими поняттями.
5. Сприяти накопиченню словникового запасу активізуючи при цьому процеси пошуку слів і переведення їх у пасивний і активний словниковий запас.

Навчити дітей вживати: слова назви - предметів у різних формах:

• іменники в множині;
• вживати назви предметів з прийменником;
• співвідносити прикметник з іменником;
• узгоджувати іменники з числівником.

1. Пояснювати значення складних і багатозначних слів
2. Навчити дітей будувати прості і складні речення і правильно їх оформляти
3. Розвивати вміння слухати і розділяти запитання, будувати вірні відповіді
4. Вчити давати зв`язну відповідь з двох-чотирьох речень на запитання за змістом почутого .
5. Вчити переказувати за допомогою запитань дорослого зміст добре знайомих творів (казок, оповідань), передаючи послідовність подій, мову персонажів
6. Вчити будувати за допомогою запитань короткі описові розповіді про іграшки, тварин, за дидактичними картинами, складати прості сюжетні розповіді з власного досвіду.

У доборі дитячих творів потрібно бути обережним, враховувати вік дитини та індивідуальні особливості. Обов`язковим буде після читання провести бесіду за змістом твору. Словникову роботу проводити перед читанням тексту. Малозрозу-мілі слова пояснювати шляхом показу відповідних іграшок, малюнків. “Духовне життя дитини повноцінне тільки тоді, коли вона живе у світі гри, казки, фантазії, творчості. Без цього вона – засушена квітка” – писав В.О.Сухомлинський. Гра в житті людини займає особливе місце. Саме гра є тією формою діяльності, яка її розвиває, удосконалює. Ігри збагачують словниковий запас, розвивають граматичний лад мови, зв`язне мовлення. Пропоную декілька ігор для закріплення правильної вимови, збагачення словника. Дуже поширені та цікаві у роботі з дітьми наступні ігри:

1. «Чудовий мішечок».
2. «Хто що робить?»
3. Дидактична гра «Кошик з овочами».
4. «Назвати предмет».
5. «Склади відповідь».
6. «Їдять, чи не їдять?»