Молодша група: від 3 до 4 років

Вікові труднощі спілкування. У 3-4 роки дитина набуває перший досвід спілкування з однолітками. Це найбільш складний період взаємин дитини з колективом. У більшості проблем, які виникають у цьому віці, винен дитячий егоїзм, який у цій віковій групі найбільш загострений. У 3-4 роки дитина ставиться до однолітків як до себе подібним, з якими можна весело провести час. Але в той же час дитина ще не вміє прислухатися до думки інших дітей. Для 3-4-х річного карапуза існує тільки власне "я", а інших дітей він сприймає не як самостійні особистості, а як джерело задоволення потреб його "я" (пограти, побитися, побігати, і т.д.). При цьому дитина нерозуміє, що і в інших дітей є власні потреби і власні бажання. Він звик тільки диктувати свої умови, і при цьому не брати в розрахунок бажання оточуючих. У 3-4 роки у дитини вже з'являються перші друзі. Але в цьому віці діти часто змінюють свої уподобання. Часто можна почути заяви такого роду "вчора я дружив з Петром, сьогодні дружу з Валею, а завтра буду дружити з Сергієм". Причому вчорашні "друзі" можуть ображатися один на одного через те, що сьогодні симпатії одного з двох "друзів" змінилися. Екс-друг може сильно переживати зміну симпатій товариша по іграх. І в помсту влаштовувати всілякі пакості вчорашньому одному. Як їх подолати. Ваше завдання - пояснити дитині елементарні норми і правила, яких необхідно дотримуватися при взаємодії з оточуючими. Не заохочуйте прояв дитячого егоїзму. Дитина повинна розуміти, що він не єдиний на світі, і що у навколишніх людей можуть бути власні бажання і потреби, відмінні від його. Частіше грайте з дитиною у рольові ігри - в ігровій формі можна розглянути самі різні моделі спілкування і пояснити їх дитині. Навчившись в ігровій формі погоджувати свої дії з кимось ще, дитина переносить цю модель поведінки на відносини з однолітками. Вчіть дитину не тільки брати, але і давати. Вас не повинна лякати дружелюбність і волелюбність 3-4-х річного карапуза. Абсолютно марно пояснювати дитині, що справжніх друзів не міняють, і що друг може бути тільки один. Справа в тому, що в цьому віці для дитини друг - це, перш за все партнер по грі. Дитина керується принципом "з ким граю, з тим і товаришую", не вдаючись у психологічні тонкощі дружби, - це цілком природно. Якщо дитина сильно переживає, коли вчорашній друг не звертає на нього увагу, поясніть дитині, що навіть самі нерозлучні друзі не зобов'язані грати тільки один з одним.

Основні досягнення

• Характеристика віку: "чотирьохлітка" вважається важким. Дитина перебуває у деякій дисгармонії із самою собою і з навколишніми, рухи рвучкі, прагне когось вдарити, штовхнути, щось перевернути. У поведінці спостерігається різкість, брутальність, тому дуже часто дорослі вважають, що допустили якісь промахи у вихованні. Ця стадія починається із 3,2 – 3,5 років
• Спілкування і мова: спілкування з однолітками для них важке. У мовному спілкуванні часто спостерігаються хвастощі. Часто можуть називати один одного "дура", "дурень". З'являються прізвиська, дразнили. Яскравий інтерес проявляється до мови, до слів. Вони починають сполучати знайоме слово з незнайомим, з’являється прагнення до питань. Якщо немає співрозмовника – дитина розмовляє сама із собою, діти дуже прив'язані до матері, яка є центром світу. Відношення до матері тепле, уважне.
• Діяльність та пізнавальна активність: діти дуже люблять грати з однолітками, але прагнуть забрати іграшку у свого товариша й вважають, що ця іграшка належить тільки йому. Ставитися до цього потрібно спокійно, але пояснювати, що ця річ не його. Спостерігається повна байдужність до того, що вона скривдила свого товариша, дій у діяльності дитина ніколи не передбачає. Вона не знає, що вона намалює, зліпить, побудує.
• Емоційно-вольова сфера: спостерігається емоційна неврівноваженість дитини, часто бувають емоційні крайності – сильно переживає невдачу, різко змінюється настрій до позитивних емоцій. Спостерігається висока емоційна активність, часті скарги. З'являється інтерес до перебільшення. З'являється нестриманість. Не можна жадати від дітей цього віку швидкого й обов'язкового виконання якоїсь дії – і це те, про що треба пам’ятати батькам.

1. Активне формування особистісних якостей дитини, розвиток та проявлення позитивних і негативних рис характеру, які були закладені у період кризи 3-х років.
2. Якісні зміни в становленні взаємовідносин із однолітками, прагнення до колективних видів діяльності, активне усвідомлення норм і правил соціально-суспільних взаємовідносин.
3. Розвиток культури спілкування із дорослим, вміння слухати і чути співрозмовника, вести активний діалог.
4. Сенситивний період виникнення і розвитку сюжетно-рольової гри, основним змістом якої є моделювання відносин між людьми, прагнення до об’єднання у ігрові підгрупи по 3 -5 чоловік при творчої взаємодії з дорослим.
5. Бурхливий розвиток допитливості, прагнення до пізнання нового.
6. Прояви зачатків логічного мислення в елементарній дослідницької діяльності, яка проводиться дітьми за власною ініціативою з метою пізнання оточуючого (досліди та експерименти з природними об’єктами, самостійні висновки і аналіз.
7. Активний розвиток, проявлення інтересів та здібностей дитини. Прагнення до самореалізації задоволення особистісних притягань.
8. Початковий етап формування довільних форм запам’ятання і розвиток творчого уявлення.

Розвиток словникового запасу

Слово навчає, виховує і розвиває дитину. Проте більшість батьків хвилює тільки неправильна звукова вимова і дуже рідко звертають увагу на недорозвиток лексичної та граматичної ланок мовлення. Всі складові мови дошкільників формуються, розвиваються у єдності та нерозривно пов`язані між собою. Порушення будь-якої веде за собою недорозвиток іншої. Тому підчас занять з дітьми, які мають мовленнєві проблеми важливо одночасно корегувати звуковимову, збагачувати словникове багатство, формувати граматичні категорії, розвивати зв`язне мовлення в цілому. Бо правильна мова допомагає дитині встановлювати контакти з іншими дітьми, дорослими. Над розвитком мови малюка, збільшенням словника слід працювати протя-гом всього дошкільного віку. Активний словник дитини старшого віку вже наближається до словника дорослої людини. Проте у спонтанному мовленні у багатьох дошкільників нерідко зустрічаються аграматизми, спостерігаються обмеження як активного, так і пасивного словника, незнання відомих слів. Зустрічаються багаторазові повторення одних і тих же слів, пропуски, незакінченість речення. У самостійному мовленні мало вживаються ними прикметники, дієслова. Діти самостійно не вміють користуватися засобами граматичного оформлення речень. Тому перед логопедами стоїть завдання звернути увагу на активізацію, уточнення і поширення словникового запасу, формування граматично правильного мовлення дошкільників.

Корекційна робота включає:

Збагачувати словниковий запас дітей:

• словами назвами навколишнього світу;

Для повноцінного спілкування у дошкільника має бути достатній об`єм іменникового словника, тобто дитина повинна називати предмети із наступних лексичних тем: «Моя сім`я», «Рідний дім», «Домашня адреса», «Улюблені іграшки», «Пори року», «Овочі» та «Фрукти», «Продукти», «Посуд», «Одяг», «Транспорт», «Меблі», «Професії», «Квіти», «Свійські тварини» і «Птахи», «В магазині» «У пісочниці»:

• спільнокореневими словами, словами, що означають протилежні дії, словами з однаковим суфіксом;
• синонімами та антонімами.

1. Вчити розрізняти предмети побуту і називати їх.
2. Розвивати вміння характеризувати предмети за істотними ознаками.
3. Розширювати та уточнювати активний словник дітей, прикметниками, дієсловами відповідно до лексичних тем.
4. Поповнювати словник дошкільника узагальнюючими поняттями.
5. Сприяти накопиченню словникового запасу активізуючи при цьому процеси пошуку слів і переведення їх у пасивний і активний словниковий запас.

Навчити дітей вживати: слова назви - предметів у різних формах:

• іменники в множині;
• вживати назви предметів з прийменником;
• співвідносити прикметник з іменником;
• узгоджувати іменники з числівником.

1. Пояснювати значення складних і багатозначних слів
2. Навчити дітей будувати прості і складні речення і правильно їх оформляти
3. Розвивати вміння слухати і розділяти запитання, будувати вірні відповіді
4. Вчити давати зв`язну відповідь з двох-чотирьох речень на запитання за змістом почутого .
5. Вчити переказувати за допомогою запитань дорослого зміст добре знайомих творів (казок, оповідань), передаючи послідовність подій, мову персонажів
6. Вчити будувати за допомогою запитань короткі описові розповіді про іграшки, тварин, за дидактичними картинами, складати прості сюжетні розповіді з власного досвіду.

У доборі дитячих творів потрібно бути обережним, враховувати вік дитини та індивідуальні особливості. Обов`язковим буде після читання провести бесіду за змістом твору. Словникову роботу проводити перед читанням тексту. Малозрозу-мілі слова пояснювати шляхом показу відповідних іграшок, малюнків. “Духовне життя дитини повноцінне тільки тоді, коли вона живе у світі гри, казки, фантазії, творчості. Без цього вона – засушена квітка” – писав В.О.Сухомлинський. Гра в житті людини займає особливе місце. Саме гра є тією формою діяльності, яка її розвиває, удосконалює. Ігри збагачують словниковий запас, розвивають граматичний лад мови, зв`язне мовлення. Пропоную декілька ігор для закріплення правильної вимови, збагачення словника. Дуже поширені та цікаві у роботі з дітьми наступні ігри:

1. «Чудовий мішечок».
2. «Хто що робить?»
3. Дидактична гра «Кошик з овочами».
4. «Назвати предмет».
5. «Склади відповідь».
6. «Їдять, чи не їдять?»

Поради батькам

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.
Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління. Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття. Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей. Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.

Якщо:

• Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
• Дитину висміюють, вона стає замкнутою;
• Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
• Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
• Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
• Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших.
• Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
• Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
• Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
• Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.