Вікові особливості фізичного та психічного розвитку дітей 4-го року життя

Діти 3-4 років стають більш рухливими і допитливими, збагачуються їх мовні можливості, розвивається уява, зростає почуття контролю і відповідальності. Діти залюбки вчаться, оволодівають світом навколо себе; їх допитливість проявляється у численних питаннях «Чому?». Діти на цій стадії починають ідентифікувати себе з людьми, чию роботу ї характер вони здатні розуміти і високо цінувати. Бажання робити «як дорослі» задовольняється у грі, в якій малята за допомогою фантазії моделюють, відтворюють соціальну реальність, приміряють на себе дорослі ролі, беруть відповідальність за їх виконання. Діти вперше усвідомлюють те, що життя для них має ціль. Молодший дошкільний вік – це період переходу від предметної діяльності до гри. Гра, малювання, конструювання, ліплення, аплікація почитають формуватися як самостійні види діяльності. У цьому віці малята вже знають про призначення різноманітних предметів побуту, однак способами їх використання володіють недостатньо. Увагу дитини починають привертати нові предмети і явища, складні дії з ними, вона намагається експериментувати: уважно розглядає конструкцію машинки, подивляється до слідів, які залишає пензлик. Так починає розвиватись допитливість та інтерес до навколишнього світу – важливі показники розвитку. Вік 3-4 років – сприятливий період для розвитку наочно-дійового мислення; діти в цьому віці – діячи! А не спостерігачи. Тому слід забезпечувати умови для їхньої різноманітної діяльності – обстеження, складання, випробування, конструювання, сортування, імітації тощо. Дидактичні ігри, малювання, ліплення, аплікації, побутова праця, праця з елементами практичного експериментування в природі – важливі складові виховного процесу що сприяють розвитку сприйняття, наочно-дійового та наочно-образного мислення. Для трирічної дитини особистість дорослого ще доволі значна. Тому на загальний психічний розвиток дитини краще впливають спільні дії батьків з дитиною. Необхідною умовою доброго самопочуття та розвитку маленької дитини в дитячому садку є довіра і приязність до вихователя. У другому півріччі доцільно спонукати малюків до певної самостійності. Важливо вчасно помітити намагання дитини виконувати самостійно ті чи інші дії та підтримати позитивною оцінкою незалежно від результату. Ініціативні дії дитини, навіть якщо вони закінчуються невдачами, є свідками активності. Дитина, якій цікаво, яка відчуває певну свободу, швидше стає самостійною. Численні заборони, негативні оцінки, примушування для дітей цього віку психологічно недоцільні. Краще ті чи інші успіхи дитини порівнювати тільки з її власними минулими і майбутніми результатами ( Вчора ще не вмів, а сьогодні вже навчився), а не з результатами інших дітей. З розширенням досвіду, досягненням успіхів у різних видах діяльності, переживанням позитивних та негативних оцінок з боку рідних та інших значимих дорослих у дитини формуються стійкі риси поведінки, почуття гордості (власної гідності) і сорому, особистісне ставлення до оточення – до дітей, дорослих, предметного світу, природи, до самого себе, певні потреби, мотиви діяльності. Це дає підстави називати дитину 4-го року життя особистістю, що росте, розвивається, ускладнюється, удосконалюється. Новими утвореннями у психіці дітей є потяг до спілкування та сумісної діяльності з ровесниками, перехід від гри «поряд» до гри «разом». Виокремлення себе від оточуючих, порівняння себе в іншими людьми.

Розширюємо словниковий запас дитини!

На 4 році життя діти починають краще розуміти взаємозв'язок між предметами і явищами і робити прості висновки. У цьому віці вони задають особливо багато питань (Як? Чому? Навіщо? Як це називається? Що це означає?). У 4 роки активний словник дитини досягає вже 1500 - 2000 слів. Дитина здатна будувати складні речення, використовує прийменники і сполучники (по, до, замість, після, тому що, скільки, коли). У мові додаються поняття часу і простору. Дитина розуміє, що таке узагальнюючі слова: сливи, яблука і груші - це фрукти, куртка і пальто - одяг. Незнайомі слова діти замінюють на «то» або «це», якщо не знають точної назви ( «Дай мені це!»).

• Показуйте дитині картинки, об'єднані за змістом, і просіть її підібрати загальне слово для зображених предметів, тварин або людей. Така вправа розвиває не тільки логічне мислення, але ще і фантазію (наприклад, якщо ви покажете дитині зображення хлопчиків і дівчаток, узагальнюючими словами можна сказати як «діти», так і «малюки», «учні», «друзі» та інші).

Четвертий рік життя відмічається новими досягненнями в розвитку дитини. В цьому віці діти вільно вступають в контакт не тільки з близькими, але і з сторонніми людьми. Потреба пізнавати навколишній світ спонукає малюка все частіше звертатися до дорослих з різноманітними питаннями. «Що це ?», «Як називається ? ,«Чому?», «Звідки?». Але слід пам’ятати, що в дітей четвертого рокужиття ще недостатня стійкість уваги, і тому вони не завжди можуть вислухати до кінця відповіді дорослих. До кінця четвертого року життя словниковий запас дитини досягає приблизно 1500-2000 слів. Змінюється словник і в якісному відношенні; в мові дітей наявні такі частини мови: займенники, прислівники, числівники, прикметники, прийменники, сполучники. Активний словниковий запас, яким володіє малюк в цьому віці, дає йому можливість вільно спілкуватися з оточуючими. Але нерідко вони відчувають труднощі через нестачу і бідність словника, коли потрібно передати зміст чужої мови, переказати казку. В процесі оволодіння новими словами малюк не тільки запам’ятовує їх, він починає усвідомлювати їх звукову сторону, намагається встановити тісніший зв’язок між предметом і словом. Одночасно з збагаченням словника дитина інтенсивніше оволодіває граматичною будовою мови. На запитання дорослих вона все частіше відповідає реченнями, які складаються з4-6 слів. В цьому віці дитина ще не здатна послідовно, логічно, зв’язно і зрозуміло для оточуючих самостійно розповісти про події, свідком яких вона була, описати зміст сюжетного малюнка. Маючи добру пам’ять, малюк може запам’ятати і відтворити невеликі за об’ємом вірші, потішки, переказати казку. На четвертому році життя відбувається подальше зміцнення артикуляційного апарату: рухи м’язів, які беруть участь в утворенні звуків, стають більш координованими. Зміцнення м’язів кінця і спинки язика сприяє правильній вимові без пом’якшення твердих приголосних: (санки замість с’анки). Деякі діти починають зосереджувати свою увагу на звуковому оформленні слів. З боку вимови відмічається поява багатьох звуків. Більшість дітей правильно вимовляють такі звуки, які раніше не вимовляли:и, е, х,наближають до норми і чіткіше вимовляють свистячі звуки, у деяких дітей з’являються звуки пізнього онтогенезу :ш,ж,ч,щ,л,р, але, як правило більшість малюків ще не вимовляють шиплячі, замінюючи їх свистячими: «суба» замість шуба, «заба» замість жаба, « ссавель» замість щавель. Сонорні звуки р, рь., л замінюють звуком йаболь («йак, «ляк» замість рак). З появою у деяких дітей шиплячих звуків спостерігається зворотна заміна, коли нові звуки з’являються в тих словах, де вони не повинні бути («капушта» замість капуста) («жайчик» замість зайчик). До кінця четвертого року життя вимова дітей значно покращується, закріплюється правильна вимова свистячих звуків, починають з’являтися шиплячі, у деяких -звуки л, р. Проте, у більшості дітей відмічаються різноманітні недоліки звуковимови: відсутні шиплячі, звуки л, р, що не являється патологією в мовленнєвому розвитку дитини. В цьому віці діти можуть допускати такі помилки: неправильно вживати наголос, скорочувати багатоскладові слова, У чотирирічної дитини особливо яскраво проявляються індивідуальні розрізнення у формуванні вимови: у одних дітей мова чиста, з правильною вимовою майже всіх звуків, у інших вона ще недостатньо зрозуміла, з неправильною вимовою більшої кількості звуків, з пом’якшенням твердих приголосних.

Важливі правила

Найголовніше правило, на перший погляд, і найпростіше - розмовляйте з дитиною якомога більше,буквально з перших днів життя. Вирушаючи гуляти, розповідайте про погоду, називайте марки автомобілів, назви рослин. Якщо дитина буває на кухні, коли ви готуєте обід, пояснюйте, що робите, вимовляєте назви предметів посуду і різних інгредієнтів блюда.Не бійтеся давати дитині довгі і важкі слова.Діти дивно добре запам'ятовують і найменування незвичайних страв, і назви динозаврів.

Розвиваючи словниковий запас дитини, робіть особливий акцент на нових прикметниках. Дуже часто висловити свої емоції по відношенню до предмету дитина може лише за допомогою стандартного набору слів: «класний», «гарний», «цікавий». Постарайтеся ввести в лексикон дитини якомога більше описових прикметників - «дивовижний», «неповторний», «зворушливий», «вражаючий». Вживання прикметників характеризує яскравість і образність людської мови.

Не обсипайте на дитину потоком нових слів. Спробуйте включати у розмови з нею по одному незнайомому новому слову. При цьому просто назвати слово - недостатньо, краще пояснити, що воно означає, чи використовується зараз або його можна зустріти тільки в книгах. Це стосується, наприклад, слів з народних казок: дитина навряд чи знає, що значить слова «бричка», «опара», «сіряк» або «пояс», а не зрозумівши їх значення, може не зрозуміти і сенс всієї історії.

Найчастіше читайте дитині книжки і намагайтеся прищепити любов до читання, адже під час цього заняття розвивається не тільки мова, але і увага, логічне мислення, фантазія, пам'ять. Обговорюйте з дитиною сюжет, питайте, чи зрозуміла вона, що ви тільки що прочитали, попросіть переказати історію.

Якщо малюкові поки не вдається висловлювати свої думки чітко і не збиваючись, не бійтеся самі уточнювати і задавати питання («Що ти мав на увазі?», «Чи можеш пояснити те ж саме іншими словами?»).

І, нарешті, найголовніше: не забувайте про роботу над собою. Адже давно відомо: чим ширше словниковий запас батьків, тим більше слів дізнається дитина.