Готовність дитини до школи!

КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ «ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ»

Готовність до навчання в школі розглядається на сучасному етапі розвитку психології як комплексна характеристика дитини, якій розкриваються рівні розвитку психологічних якостей, що є найбільш важливими передумовами для нормального включення в нову соціальну середу і для формування навчальної діяльності.

Фізіологічна готовність дитини до школи.

Цей аспект означає, що дитина повинна бути готова до навчання в школі фізично. Тобто стан його здоров'я повинен дозволяти успішно проходити освітню програму. Фізіологічна готовність передбачає розвиток дрібної моторики (пальчиків), координації руху. Дитина має знати, в якій руці і як потрібно тримати ручку. А також дитина при вступі в перший клас повинен знати, поважати та розуміти важливість дотримання основних гігієнічних норм: правильна поза за столом, постава тощо

Психологічна готовність дитини до школи.

Психологічний аспект, який включає в себе три компоненти: інтелектуальна готовність, особистісна і соціальна, емоційно-вольова.

1. Інтелектуальна готовність до школи означає:

• до першого класу у дитини повинен бути запас певних знань (мова про них піде нижче);
• він повинен орієнтуватися в просторі, тобто знати, як пройти в школу і назад, до магазину і так далі;
• дитина має прагнути до одержання нових знань, тобто він повинен бути допитливий;
• повинні відповідати віку розвиток пам'яті, мовлення, мислення.

2. Особистісна та соціальна готовність передбачає наступне:

• дитина повинна бути комунікабельним, тобто вміти спілкуватися з однолітками і дорослими; у спілкуванні не повинно проявлятися агресії, а при сварці з іншою дитиною повинен вміти оцінювати і шукати вихід із проблемної ситуації; дитина повинна розуміти і визнавати авторитет дорослих;
• толерантність; це означає, що дитина повинна адекватно реагувати на конструктивні зауваження дорослих і однолітків;
• моральний розвиток, дитина повинна розуміти, що добре, а що - погано;
• дитина повинна приймати поставлену педагогом завдання, уважно вислуховуючи, уточнюючи неясні моменти, а після виконання він повинен адекватно оцінювати свою роботу, визнавати свої помилки, якщо такі є.

3. Емоційно-вольова готовність дитини до школи передбачає:

• розуміння дитиною, чому він йде в школу, важливість навчання;
• наявність інтересу до навчання і отримання нових знань;
• здатність дитини виконувати завдання, яке йому не зовсім до душі, але цього вимагає навчальна програма;
• наполегливість - здатність протягом певного часу уважно слухати дорослого і виконувати завдання, не відволікаючись на сторонні предмети і справи.

• Пізнавальна готовність дитини до школи.

Даний аспект означає, що майбутній першокласник повинен володіти певним комплексом знань та вмінь, який знадобиться для успішного навчання в школі. Отже, що повинен знати і вміти дитина у шість-сім років?

1) Увагу.

• Займатися якою-небудь справою, не відволікаючись, протягом двадцяти-тридцяти хвилин.
• Знаходити подібності та відмінності між предметами, картинками.
• Вміти виконувати роботу за зразком, наприклад, з точністю відтворювати на своєму аркуші паперу візерунок, копіювати рухи людини і так далі.
• Легко грати в ігри на уважність, де потрібна швидкість реакції. Наприклад, називайте жива істота, але перед грою обговоріть правила: якщо дитина почує домашня тварина, то він повинен плеснути в долоні, якщо дике - постукати ногами, якщо птах - помахати руками.

2) Математика.

• Цифри від 0 до 10.
• Прямий рахунок від 1 до 10 і зворотний рахунок від 10 до 1.
• Арифметичні знаки: « », «-«, «=».
• Поділ кола, квадрата навпіл, чотири частини.
• Орієнтування у просторі і на аркуші паперу: «праворуч, ліворуч, вгорі, внизу, над, під, за і т. п.

3) Пам'ять.

• Запам'ятовування 10-12 картинок.
• Розповідання по пам'яті віршиків, скоромовок, прислів'їв, казок і т.п.
• Переказ тексту з 4-5 речень.

4) Мислення.

• Закінчувати речення, наприклад, «Річка широка, а струмок...», «Суп гарячий, а компот...» і т. п.
• Знаходити зайве слово з групи слів, наприклад, «стіл, стілець, ліжко, чоботи, крісло», «лисиця, ведмідь, вовк, собака, заєць» іт. д.
• Визначати послідовність подій, щоб спочатку, а що потім.
• Знаходити невідповідності в малюнках, віршах-небылицах.
• Складати пазли без допомоги дорослого.
• Скласти з паперу разом з дорослим, простий предмет: човник, човник.

5) Дрібна моторика.

• Правильно тримати в руці ручку, олівець, кисть і регулювати силу їх натиску при письмі та малюванні.
• Розфарбовувати предмети і штрихувати їх, не виходячи за контур.
• Вирізати ножицями по лінії, намальованої на папері.
• Виконувати аплікації.

6) Мова.

• Складати пропозиції з декількох слів, наприклад, кішка, двір, йти, сонячний зайчик, грати.
• Розуміти і пояснювати зміст прислів'їв.
• Складати зв'язну розповідь по картинці і серії картинок.
• Виразно розповідати вірші з правильною інтонацією.
• Розрізняти в словах букви і звуки.

7) Навколишній світ.

• Знати основні кольори, домашніх і диких тварин, птахів, дерева, гриби, квіти, овочі, фрукти і так далі.
• Називати пори року, явища природи, перелітних і зимуючих птахів, місяці, дні тижня, свої прізвище, ім'я та по батькові, імена своїх батьків і місце їх роботи, своє місто, адресу, які бувають професії.

11 важливих запитань: як зрозуміти, що дитина готова до школи

Про неочевидні ознаки готовності до школи. Про те, які “шкільні” компетентності можна розвивати в Малюків і під час походу в магазин. Про навчання життєвим досвідом дітей будь-якого віку. І про важливі питання-навички.

Почну з кінця. Зараз же сезон розмов із сім’ями – випускників шкіл, майбутніх першокласників, тих, хто будуть змінювати школу. Ми “проходимо” запитання і фрази, які мали були б звучати в дитини будь-якого віку природно і спокійно:

• Мені потрібна допомога. Допоможіть, будь ласка. Будь ласка, поясніть, я не зрозумів.
• Я можу відмовитися від того, що вважаю неправильним, не моїм. Якщо мені щось дискомфортно – я скажу про це, подбаю про себе або попрошу про допомогу. У мене є вибір.
• Я люблю досліджувати нове (Я допитливий). (Допитливість – основа для мотивації, вона є протилежно тривозі.) Я дозволяю собі помилятися.
• Я впораюсь.
• Я можу спиратися (покластися) на себе. І я знаю, що можу спиратися на батьків (родину, друзів). Я знаю, що, якщо потрібно, мені допоможуть.

Ми вчора ходили по супермаркету. Уважно спостерігала за людьми, відвикла від них. У магазині недалеко від нас рухалося сімейство з дитиною років 6–6,5. Хлопцеві було нудно, спекотно, незручно в масці, він вередував, вимагав купити іграшку (загалом, звична закономірна історія). Батьки час від часу його зупиняли:“Ну, ти ж дорослий, ти ж ідеш у перший клас”. Лякали тим, що залишать у магазині, віддадуть охоронцеві. А коли хлопчик почав вередувати через те, що йому щось не купили, Мама сказала Папі:“Не засмучуй його, він же зараз буде плакати”.

Я спостерігала за дитиною – зауважила, що він не звертає увагу на дітей у магазині, не дивиться на тих дітей різного віку, які ходили зовсім поруч; часто чіпляється за мамину руку або спідницю. Його рухи – хода, жести – розбалансовані; йому не цікаво, він не намагається читати написи великими літерами.

Ми ж знаємо, щоготовність дитини до школи – це не одна ознака, не просто бажання-вміння читати й рахувати. Це сукупність великої кількості емоційних, моторних, соціальних, інтелектуальних ознак і компетентностей. І їхній розвиток йдене через спеціальну підготовку – на курсах або гуртках, – а через “життя”, середовище, власний досвід.

Якби батьки цього хлопчика прийшли на консультацію, щоби визначити його готовність до школи, я ставила б їм запитання, щоби, відповідаючи, вони самі могли оцінити й визначити можливі зони розвитку дитини. Усі ці “ознаки” – важливі, у принципі, для нашого визрівання. Дорослішання людини, готовність до нового навантаження пов’язані з тим, що вона може витримати велике напруження. Я би запитала:

1. Наскільки дитина може витримати навантаження– бути якийсь час без мами?
2. Наскільки стосунки з батьками сприймаються як надійні? Дитина зможе проявляти активність, цікавість, тільки відштовхуючись від відчуття безпеки й підтримування в родині. (Батьки лякали дитину тим, що залишать її в магазині, були непослідовними у своїх реакціях, а хлопчик чіплявся за руку і спідницю мами.)
3. Наскільки дитина справляється з напруженням (розчаруванням)– наприклад, коли їй не дали відразу ж бажаного? Як вона впорається, якщо захоче відповісти, а вчитель викличе іншу дитину? Якщо щось відразу ж не вдалося? Реакція може бути нейтральною, пасивної або агресивною – дитині важливо мати справу з тим, що не все відразу може їй належати, що іноді потрібно почекати. Їй важливо чути від нас “ні” – багато батьків бояться засмутити дитину, відмовляючи їй у тому, що належно. Так ми позбавляємо дитину можливості потренуватися, зіткнутися з напруженням, яке в неї в житті обов’язково буде. Але вона може вчитися його “витримувати”, завдяки нашим тактовності й підтримці.
4. Навантаження спілкуванням. Наскільки дитина підготовлена – бачила, спілкувалася з різними людьми? (Чи є в неї досвід взаємодії, чи звертали ми взагалі її увагу на дітей і дорослих різних психотипів, тілесних типів, різного віку?)
5. Чи зможе дитина витримати напруження,коли на неї якийсь час не звертають персональної уваги (учитель, навіть найкращий, не зможе приділяти увагу тільки одному учневі)? Чи впорається з цим навантаженням дитина? Як буде поводитися – пустувати, плакати, проявляти агресію?

Я б питала в батьків, чи часто вони дають планшет дитині, коли вона говорить“мені нудно”, чи грає хоч якийсь час сама, чи є в неї якась відповідальність у будинку.

6.Навантаження “соціальністю”. Одна з ознак готовності до школи – вміння сприймати себе частиною групи. Чи сприймає дитина, що звертаються й до неї, коли звертаються до всієї групи? (Це чітко видно в першокласників, коли деякі діти не розгортають зошити, не виконують дії, поки до них не звернуться персонально, чи не реагують на слова: “Діти, учні, зробіть…”, поки вчитель не скаже:“Ваню, зроби”.)

7.Чи може дитина дозволити собіпопросити в нас (в інших людей) допомогу– наскільки вона упевнена, що її підтримають.

8.Якщо дитина вчиться писати букви, то говорить“я намалювала букву”чи“я написала букву”? (“Намалював” – це ознака ігрової, творчої діяльності та мотивації. “Написав” – уже навчальної.)

9.Наскільки дитина рухлива, розкута в рухах, наскільки ми дозволяємо або обмежуємо її рухову активність? (Людина – складна система, у якій “усе впливає на все”. Координація рухів, фізична спрямована активність – пов’язані з вольовою та емоційною сферами. Дітям важливо потрапляти в ціль, ловити й відштовхувати, підтримувати фізичну активність.)

10.Чи є в дитинирежим дня, правила, щось, що виконується регулярно (це впливає не тільки на можливість “витримувати” правила, а й на загальне відчуття безпеки)?

11.Наскільки дитина впевнена, що вона “хороша просто так”?

ЯК МИ МОЖЕМО “ГОТУВАТИ ДО ШКОЛИ” МАЛЮКА

(і зайняти його, щоби не з’їхати з глузду – закресленопід час походу в магазин):

Пам’ять: “У нас є список покупок. Запам’ятай, що нам потрібно купити. І будеш мені підказувати”.

Концентрація уваги:​​сфокусуватися на конкретному завданні. –“Запам’ятай, у тебе є місія – ти відповідаєш за покупку сиру. Не дозволяй себе відволікти”.

Розуміння розмірів:порівнювати коробки, банки, овочі, пляшечки – більші й менші.

Множини:у магазині є – овочі, молочні продукти, мийні засоби та ін. (ми вчимо дитину узагальнювати).

Рахунок: “які цифри ти бачиш?”, “скільки товарів у кошику?”, “скільки в тебе зараз монет?”…

Форми:зараз є різноформатні упаковки (“а знайди квадратні коробки”, “а що є круглого?”, “а де овал?”).

Дії за правилами: “Ми йдемо праворуч, потім – ліворуч. Спочатку три кроки вперед, потім – п’ять кроків ліворуч”.

Спілкування: зважити овочі, прийти на касу – поговорити з касиром, продавцем.

Координація: дістати з полиці (безпечний) продукт так, щоб інші товари не впали. Скласти у своєму візку товари.

Читання:знайди букву –“А що там написано? Не бачу”.

Слухова, зорова пам’ять і сприйняття: говорити пошепки, попросити прислухатися до оголошень у магазині –“А запам’ятав, де розташований відділ із хлібом? А де була картинка з рибою?”.

Соціальна: “А поспостерігаймо за людьми”.

Логіка: речення зі словами –“якщо – то”, “тому що”.“А якщо ми поставимо коробки пірамідою, внизу менша, а зверху велика, що станеться. Чому?”; “Чому колеса круглі, а не трикутні або квадратні?”…

Що нам ще важливо:

• Грати в ігри з правилами і спостерігати, чи може дитина грати за ними (діти-дошкільнята грають за своїми правилами).
• Вирізати, ліпити, будувати, зав’язувати, застібати. Вчитися витирати попу.
• Спостерігати, чи може дитина очікувати бажаного.
• Чи може захистити себе, якщо це потрібно, або просити про допомогу?
• Чи може усвідомлювати й виражати почуття?

Дитина обов’язково всього навчиться. Деяким дітям потрібно трохи більше часу. Деяким – трохи більше нашої підтримки.

Добрих дорослішань.