ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА КЗ "ДНЗ №272"

У закладі дошкільної освіти проводиться психологічний супровід кожного вихованця. Для цього створенні відповідні умови:

Психологічну службу закладу представляє

Кривонос Вероніка Миколаївна

Професійне кредо "Найкоротший шлях до серця дитини - це щира, любляча посмішка"

Практичний психолог: Кривонос Вероніка Миколаївна Кваліфікаційна категорія: Спеціаліст II категорії Освіта: Вища

Шановні батьки! На час карантину консультації з психологом будуть проводитися в режимі online

Вам необхідно перейти за посиланням та заповнити форму, для більш плодотворної праці зі спеціалістом.

Форму можно заповнити тут: Консультація психолога онлайн

Інтерактивно-рефлексійний семінар "Формування та розвиток психосоціальної компетентності у дітей передшкільного віку. Корекція агресивних проявів"

Шановні батьки! Консультації з практичним психологом проводяться через online Кабінет практичного психолога Сторiнка практичного психолога

На базі Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда -Україна» функціонує Національна дитяча «гаряча» лінія та Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації.

Тут маленькі українці можуть знайти підтримку та пораду стосовно своїх проблем, якими їм ні з ким поділитися, а батьки та педагоги мають змогу оперативно отримати індивідуальну консультацію стосовно порушень прав дітей.

Національна "гаряча" лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного)

Пріоритетний напрямок діяльності психологічної служби закладу

у 2022 навчальному році:

• вивчення психофізіологічних особливостей розвитку дітей та створення умов для психофізіологічного і фізичного розвитку особистості;
• психологічний супровід дітей при впровадженні здоров’язберігаючих технологій як засобу цілісного збалансованого розвитку особистості;
• підвищення якості педагогічного процесу через просвіту педагогічних працівників, через просвіту батьків з використанням інтерактивних методів.

Графік консультацій практичного психолога:

Задачі:

• розв’язання проблем введення дитини у соціальне середовище; супровід новоприбулої дитини; вивчення нервово - психічного розвитку дітей раннього віку; профілактика дезадаптації новоприбулих дітей.
• формування комунікативних навичок, стимулювання ігрового спілкування, введення дитини в соціальне середовище.
• визначення психологічної готовності для навчання у школі; формування та розвиток психічних процесів необхідних для навчання у школі; формування традицій українського народу, любові до Батьківщини.
• виявлення труднощів адаптації до умов навчального закладу та соціалізації в умовах ЗДО; створення умов для нормалізації емоційного стану дитини; створення умов для попередження проявів посттравматичних стресових розладів.
• ознайомлення педагогів та батьків з основами дитячої, педагогічної та соціальної психології; консультування адміністрації, педагогів, батьків по психологічним проблемам навчання та виховування дітей, розвитку уваги, пам’яті, мислення та інше.

Поради практичного психолога батькам щодо успішного навчання та збереження здоров'я дітей:

1. Дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки,чіткого режиму життя (розподіл часу для праці, навчання, дозвілля, відпочинку).
2. Виховувати в дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров’я.
3. Розвивати й заохочувати самостійність у дітей, уміння відстоювати свою позицію. власні переконання.
4. Підтримувати постійний зв’язок зі школою.
5. Уникати однобокості в навчанні та вихованні.
6. Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою дорослого, показу, підказки.

ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ

Практичний психолог у закладі дошкільної освіти це:

• «жива» вода для дитини, якою можна зцілити всі рани душі;
• «швидка допомога»;
• садівник, який знає, куди посадити ростки, щоб вони розцвіли дивними квітами і які потрібні умови для кожної рослини, і які сусіди;
• місток між дитиною й іншими дітьми;
• дорослий, котрий по-справжньому любить гратися;
• творець психологічного клімату в колективі й каталізатор його творчого потенціалу…

Основними методами роботи психолога є— спостереження за розвитком дитини на всіх вікових етапах, відстеження динаміки розвитку пізнавальної, емоційно-вольової, особистісної сфер дитини.

Діти зазвичай з великою охотою відвідують такі заняття. Нажаль, вирішити психологічні проблеми дітей тільки в умовах дитячого садка, на заняттях з психологом неможливо. Без взаємодії з батьками дитини, така робота буде носити поверхневий характер, і та позитивна динаміка, яка з’явиться у розвитку дитини, дуже скоро зійде нанівець. Тому, в першу чергу, бажання батьків взаємодіяти з психологом, допомогти дитині подолати проблемні моменти, є найважливішим фактором на шляху змін на краще. Тільки спільна плідна робота дасть позитивний результат. Як відомо, краще не чекати проблеми, а зробити все, щоб її уникнути. Тому взаємодію з психологом краще починати з самого раннього віку. Починаючи з раннього віку кожна дитина потрапляє під пильну увагу педагога-психолога, який супроводжує процес адаптації дитини до дитячого садку. Перебуваючи в групі, психолог виділяє дітей зі складною адаптацією, спостерігає за особливостями нервово-психічного розвитку, всіляко підтримує їх, проводить розвиваючі і психопрофілактичні заняття з групою дітей, зазвичай у вигляді рухливих ігор, пальчикової гімнастики.

Основними видами діяльності дитячого психолога є:

• психологічна діагностика;
• психологічна корекція;
• психологічна профілактика;
• психологічне консультування;
• психологічне просвітництво.

Дитячі страхи

Часто батьки стурбовані проявами дитячих страхів. Ці страхи характерні для певного віку і є показником повноцінного розвитку емоційної сфери дитини. Для здорового, нормально розвиненого малюка переляк і страх – природна реакція, що проявляється в процесі пізнання оточуючого світу. В дошкільному віці страхи виникають частіше, ніж у подальші роки. Для кожного віку характерні свої страхи.

• У 2 роки виникає страх раптової, неочікуваної появи незнайомого різкого звуку, болю, висоти, самотності, може виникнути страх перед тваринами, транспортом, що рухається. Частіше за все малюк цього віку боїться темряви.
• У 3 роки з’являється страх перед покаранням.
• Від 3 до 5 років багато хто з дітей боїться казкових персонажів (частіше Бабу Ягу, Кощія, уявних монстрів ), болю, неочікуваних звуків, води, транспорту, самотності, темряви і замкнутого простору.
• У 6 років інколи з’являється страх смерті (власної та батьків), він проявляється не прямо, а в боязні нападів, пожеж, стихій.

Дошкільники дуже чуттєво реагують на конфлікти в родині – це посилює страхи. Нерідко страхи проявляються при хворобах когось із дорослих в сім’ї, операціях.

Перераховані страхи мають тимчасовий, перехідний, віковий характер, з ними не треба боротися, просто підтримуйте і заспокоюйте малюка, приймаючи таку особливість його психічного розвитку. Однак бувають інші страхи, що називаються невротичними. В їх основі – психічна травма, невміння дорослого впоратися з віковими проблемами дитини, жорстокість у відносинах, конфлікти у сім’ї, висока тривожність у батьків. Такі страхи самі не проходять, необхідна допомогаспеціалістів (психолога, психотерапевта), зміна стилю виховання. Допомагають подолати страхи ігрові методики-корекції: малювання страхів; складання казкових історій з доброю кінцівкою і програвання їх у сім’ї.
Якщо в дитини неспокійний сон з жахіттями, їй важко засинати, у неї занижена самооцінка, це означає, що дитина чогось боїться.

Як уникнути виникнення й закріплення страхів:

• Ніколи не зачиняйте малюка в темній незнайомій кімнаті.
• Не залякуйте дитину (віддам чужій тітці, прийде Баба Яга і забере тебе, не підходь, собака вкусить тощо).
• Перетворюйте злих героїв на добрих (вигадуйте казки – як Баба Яга стала хорошою, як павучок допоміг дівчинці вийти з лісу…).
• Не перенавантажуйте фантазію дитини: іграшки мають відповідати віку, виключіть з дитячого перегляду агресивні фільми та мультфільми, обережно відбирайте книги для читання (у 3 роки дитина може злякатися вовка з „Червоної Шапочки”, а 2-річному малюкові ні до чого купувати робота зі зброєю чи крокодила з роззявленою пащею).
• Заздалегідь готуйте дитину до садочка і школи.
• Підвищуйте самооцінку малюка.
• Подолайте власні страхи (перед транспортом, ліфтом, собакою тощо) і не заражайте ними дітей.
• Враховуйте, що більш за все схильні до розвитку страхів емоційно-чуттєві та вразливі діти, а також діти, у яких дуже добре розвинена уява.
• Заохочуйте розвиток самостійності, нехай малюк відчує, що він багато вміє, багато знає.

Як допомогти дитині впоратися із страхом

У першу чергу, з’ясуйте його причину. Однак робити це треба лише тоді, коли ви дійсно впевнені, що дитина чогось боїться (неспокійний сон, страх темряви, занижена самооцінка). Одним із шляхів до розуміння причини страху малюка може бути його малюнок. Запропонуйте дитині зобразити якусь страшилку. Нехай розкаже, що це за страшилка, звідки узялася, що вона робить. Далі нехай домалює цій страшилці кумедну мордочку, „замкне” її у клітці, задобрить смачненьким або ж покрапає на малюнок водою, щоб він розплився, чи порве його. Так дитина бачитиме можливість впливати на свій страх.

Інші методи подолання страху дитини

• Уявне тренування, або репетиція.Учіть малюка долати страх за допомогою ігор, програвання ситуацій (боїться лікаря – пограйте в лікарню; темряви – у розвідників), детально відпрацьовуючи різну поведінки. Якщо дитина боїться чогось реального, поясніть їй походження явища.
• Доведення до абсурду. Запропонуйте дитині зображати тривогу, страх в абсолютно невідповідних ситуаціях. У результаті тривожність зменшується – малюк спостерігає свої емоції ніби збоку.
• Виконання ролі. Дитині пропонують обрати будь-який приклад для наслідування – реальну людину або кіногероя – і намагатися діяти „як він”. Цей прийом дає малюку можливість, діючи ніби від імені свого героя, почуватися впевненіше у складних ситуаціях.
• Приємний спогад. У тривожній для дитини ситуації запропонуйте згадати той момент, коли вона відчувала спокій.
• Танець.Покращує психологічне самопочуття через самовираження в експресивних рухах, усвідомлення мови власного тіла.
• Терапевтичні метафори.Діти люблять фантазувати. Скористайтеся цим – нехай малюк складе казку, в якій він сильний та сміливий. Так дитина ідентифікуватиме себе з героєм, який відчуває ті ж труднощі, що й вона, і з успіхом долає їх. Вдала терапевтична метафора досягає свого ефекту найбільш точним викладенням проблеми малюка, але воно має бути не надто прямим, аби не викликати в дитини почуття незручності, сорому чи спротиву.
• Іграшка-захисник.На ніч покладіть у ліжечко улюблену іграшку дитини. Може згодитися іграшкова зброя, вона допоможе малюку відчувати себе впевненіше (дасть змогу „захищатися ”).

Подолання страхів потребує підтримки батьків. За страхи не можна карати, сварити чи соромити. Будьте терплячі до дитини і пам’ятайте, що ваше завдання – витіснити з її душі страх. Залишати його там не можна, бо у майбутньому це може призвести до проблем (неврози, підвищена тривожність, роздратованість, некомунікабельність). Виростити щасливу дитину – цілком у ваших силах.

Перш ніж застосувати фізичне покарання до дитини, ЗУПИНІТЬСЯ!

Фахівці стверджують, що фізичні покарання:

1. Викладають дитині урок насильства.
2. Вони порушують безумовну упевненість, якої потребує кожна дитина – що вона улюблена.
3. В них міститься брехня: прикидаючись, ніби вирішують педагогічні завдання, батьки, таким чином, зривають на дитині свій гнів. Дорослий б’є дитину лише тому, що його самого били в дитинстві.
4. Фізичні покарання вчать дитину приймати на віру суперечливі докази: “Я б’ю тебе для твого власного блага”. Мозок дитини зберігає цю інформацію.
5. Вони викликають гнів і бажання помститися, бажання це залишається витісненим, і виявляється значно пізніше.
6. Вони руйнують сприйнятливість до власного страждання та співчуття до інших, обмежуючи, таким чином, здатність дитини пізнавати себе і світ.

Який урок із цього виносить дитина?

1. Дитина не заслуговує поваги.
2. Хорошому можна навчитися за допомогою покарання (воно зазвичай навчає дитину бажанням карати, в свою чергу інших).
3. Страждання не потрібно приймати близько до серця, його слід ігнорувати (це небезпечно для імунної системи).
4. Насильство – це прояв любові (на цьому ґрунті виростають багато збоченнь).
5. Заперечення почуттів – нормальне здорове явище.
6. Від дорослих немає захисту.

Яким чином проявляється витіснений гнів у дітей?

1. Насмішками над слабкими і беззахисними.
2. Бійками з однокласниками.
3. Приниженням дівчаток.
4. Поганим ставленням до вчителя.
5. Вибором телепередач і відеоігор, що дають можливість заново пережити витиснуті почуття люті і гніву.

СТРАТЕГІЇ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

1. Подавати хороший приклад. Загрози, а також биття, психічний тиск, образи і т.п. рідко покращують ситуацію. Ваша дитина бере за зразок Вашу поведінку і буде вчитися у Вас як справлятися з гнівом без застосування сили.Встановіть кордон.Обмеження вчать самодисципліні і тому, як контролювати взаємні емоції, базуючись на ненасильстві.
2. Якщо у Вашої дитини виникли проблеми, що викликають у неї депресію і призводять до виникнення низької самооцінки, йдіть до школи – Втрутьтеся! Персонал школи існує для того, щоб допомагати дітям вчитися і досягати успіху.ЯКЩО ВИ НЕ ЗАХИСНИК своїй дитині, ТО ХТО Ж ВИ?
3. Наслідки того, якщо дитина відчуває себе невдахою, можуть виражатися в насильницьких діях з її сторони: бійках, знищенні майна, жорстокості і навіть самознищення.
4. Говоріть дітям про насильство, яке показували по телевізору, а не просто вимикайте телевізор. Поясніть їм, що в більшості своїй насильство, показуване в фільмах – це продукт, створений для того, щоб розважати, порушувати, тримати глядача в напрузі. І що це зовсім не означає, що таку модель поведінки потрібно застосовувати у своєму житті.
5. Не можна недооцінювати важливість СЛІВ “Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ”. Діти різного віку потребують схвалення, поцілунків, обійм, дружнього поплескування по плечу. Вони хочуть чути “Я пишаюся тобою!”
6. Говоріть зі своїми дітьми про насильство. Заохочуйте їх бажання говорити з Вами про свої страхи, про свій гнів і печалі. Батьки повинні чути тривоги своїх дітей, розділяти їх інтереси і почуття, а також давати хороші поради. Спостерігайте як Ваші діти спілкуються.Якщо ж дитина піддалася насильству, постарайтеся опиратися бажанню засудити чи виправдати те, що сталося. Скористайтеся часом, щоб з’ясувати обставини, потім вирішите, як Ви зможете своєю підтримкою запобігти подальшому насильство.
7. Якщо Ви або хтось із Вашої родини відчуває самотність, нелюбов, безнадійність або у Вас проблеми з наркотиками або алкоголем – шукайте допомогу. Вважається, що більше половини всіх насильницьких дій відбувається при вживанні алкоголю або наркотиків.

Пишайтеся своїм РІШЕННЯМ СКОРИСТАТИСЯ ДОПОМОГОЮ. Це важке рішення, але воно відображає ВАШУ ЗРІЛІСТЬ. Це допоможе попередити НАСИЛЬСТВО.

Переглянути

Консультація для батьків (у вкладені)